Географічна карта - Косонь (Koson)

Косо́нь — село в Косоньській громаді Берегівського району Закарпатської області України, центр громади. Відстань до райцентру становить близько 20 км і проходить автошляхом. Поблизу села розташований пункт контролю Косино на кордоні з Угорщиною. З угорського боку знаходиться пункт пропуску «Барабаш», медьє Саболч-Сатмар-Береґ, на автошляху місцевого значення у напрямку Ньїредьгаза.

Місцевість почала заселятись здавна - археологи знайшли на території села артефакти перших століть н.е., включно до VII-го ст.

В урочищі Марцеїв Ліс в кінці ХІХ столітті відкрито готське поховання, що супроводжувалося срібними фібулами, скляним кубком та прикрасами. Датується V століттям нашої ери. На територія Косино знайдено тетрадрахми Філіпа ІІ Македонського, римські монети імператора Проба, Філіпа Августа та інших імператорів.

Назва села (яка мала такі варіації, як Козунь, Косино, Косини, угорською мовою – Мезекосонь), пов’язане з іменем святої Каталіни. За легендою, в околицях нинішнього села в 1086 р. угорський король Святий Ласло переміг у битві печенігів, і на місці перемоги на знак подяки побудував церкву. Навколо церкви, у підніжжі засадженої виноградом гори, невдовзі виросло багатолюдне село. Назва села зустрічається в різних варіаціях, так, у грамоті 1332 р. фігурує Кассан, в 1335 р. -  Козун, у грамоті 1398 р. затверджувались його межі. В 1496 р. в грамоті згадується вже як містечко. На той час поселення змінило багатьох землевласників. Населення займалось вирощуванням винограду, зернових, випасом свиней в навколишніх дубових лісах, рибною ловлею в численних озерцях та болотах. В 1566 р. містечко зазнало спустошливого набігу кримських татар. В 1595 р. відроджене поселення стає центром реформатської парафії, в 1600 р. при церкві відкривається перша школа.

Місцеві мешканці брали активну участь у визвольній боротьбі 1703-1711 рр. В 1729 р. місто з повною назвою Мезекосонь зробили центром одного з округів комітату Берег, що дало поштовх до розвитку місцевих ремесел. Одночасно розвивається місцева торгівля, шинкарство, лихварство. Багато землевласників продають свої землі, і таким чином, вони концентруються у власності кількох заможних родин. Наприкінці ХІХ ст. Косонь отримує нотаріальне управління,  у парламентських виборах 1889 року містечко було центром виборчого округу. В часи свого розквіту Мезекосонь був центром округу, до якого належали 26 населених пунктів, у місті був заснований суд, трибунал, в'язниця, 37 магазинів, 4 банки, 2 друкарні, працювали ресторани та корчми.

У XVIII—XIX ст. мало власну печатку з гербом: на червоному щиті зелений кущ винограду з двома лозами й чотирма ґронами (1904 року цей герб був офіційно підтверджений Міністерством внутрішніх справ Королівства Угорщини).

В період перебування Закарпаття в складі Чехословаччини (1919-1938 рр.) місто не отримало такого поштовху до розвитку, як інші населені пункти, а в радянський час поступово зрівнялось в статусі із пересічними селами.

Тим не менш «міський» характер видно в Косоні  й понині. Про це свідчить забудівля центральної частини села, схожа архітектурним стилем на міста типу Берегова. Центральні вулиці тут вимощені бруківкою.